Аспірант кафедри всесвітньої історії та спеціальних історичних дисциплін університету Назарій Юрчишин представив своє перше дослідження, яке вийшло друком – «Дрогобицька солеварня».
Презентація монографії відбулася в останній день січня у молодіжному центрі «Під КОЦом» за сприяння управління культури та розвитку туризму Дрогобицької міської ради, Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі», ДП «Солевиварювальний дрогобицький завод».
Модерував захід Леонід Тимошенко, доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії та спеціальних історичних дисциплін університету. Презентація монографії зібрала знаних і молодих науковців, краєзнавців, гостей зі Львова, Трускавця, Борислава, Стебника.
У вступному слові Леонід Тимошенко стисло охарактеризував автора видання: Назарій Юрчишин – випускник ДДПУ ім.І. Франка, був одним з кращих студентів, вже у період навчання мав наукові публікації, брав участь у конференціях. Назарій спеціалізувався в доктора історичних наук, професора університету Ігоря Смутка, досліджував історію Першої світової війни. Після закінчення магістратури почав працювати у Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі», вступив до аспірантури.
Модеруючий нагадав присутнім, що історія дрогобицького солевиварювального заводу ґрунтовно досліджується – торік у квітні побачило світ академічне видання «Дрогобицька солеварня: нарис історії від найдавніших часів до початку ХХІ ст.», авторами якої виступили науковці-історики Микола Галів, Леонід Тимошенко, Василь Ільницький, Юрій Стецик, Світлана Біла, Богдан Лазорак, Ірина Лозинська, Руслана Попп, Володимир Галик.
-Наукове видання, очевидно, не всім доступне і легке для сприйняття, – зазначив Леонід Тимошенко. – Тому нова монографія про дрогобицьку солеварню буде доброю промоцією міста. До цього часу, незважаючи на масові видання з історії краю, які робляться інституціями, осередками, краєзнавцями, є голод на краєзнавчу літературу.
– Брошура розрахована на широке коло читачів, у першу чергу на туристів, які приїжджають до Дрогобича і хочуть дізнатися про наш край, – продовжив Назарій Юрчишин. – У проспекті є речі, які можуть здаватися контраверсійними. Наприклад, під час розкопок на території солеварні знайшли речі, які пов’язують з археологічною культурою фракійського гель штату ( 5 ст. до н.е.), що дозволяє припустити: у Дрогобичі сіль добували у часи, коли ще Рим був маленьким містечком. Вважається, що на Дрогобицькій солеварні виробничий процес ніколи не зупинявся, починаючи з 1250 року. Однак, достовірного документального підтвердження цьому немає.
Монографія «Дрогобицька солеварня» є потрібною, оскільки сьогодні люди неохоче читають академічні, вузькоспеціалізовані праці, а хочуть мати ознайомчу характеристику, – зазначив кандидат історичних наук, начальник управління культури та розвитку туризму Дрогобицької міської ради Володимир Ханас. – Історія дрогобицької солеварні бере початок з княжого періоду. Дуже важливо показати нашу первинну історичність, тяглість державотворчих процесів, адже це – самоусвідомлення, платформа, на базі якої маємо розвивати національну ідею, ідею створення сильної української державності.
Про нинішній стан справ на дрогобицькому солевиварювальному заводі розповів директор підприємства Олег Петренко. Підприємство збільшує потужності виробництва, одним з напрямком розвитку є популяризація та продаж елітних сортів солі. Однак підприємство потребує потужних інвестицій у розвиток, є загроза, що Фонд держмайна виставить його на аукціон.
Нагадаємо, що дрогобицький солевиварювальний завод є унікальним підприємством, яке пережило століття і продовжує виварювати сіль за автентичною середньовічною технологією: виробництво тут засноване на випарюванні природних неочищених розсолів у черенах. Завод – найстаріше діюче підприємство в Україні та одне з найстаріших – у Східній Європі, має статус культурної спадщини обласного значення. Дрогобицька солеварня – є популярною і відвідуваною туристичною локацією.
Фото Сергія Матійка
